

Мотоцикли нової та незнайомої нам марки з'явилися в Україні зовсім недавно. Якщо порівнювати їх із французькими булочками, що спечені в передмісті Парижа, то ці байки ще не встигли охолонути. Ну а ми були раді «скуштувати» їх першими.
Перш ніж розпочати знайомство з мотоциклом, я познайомлю вас із новим на українському та світовому ринку брендом - Megelli. Проект був створений британською компанією SLD UK та вийшов міжнародним. Все почалося 2005 року з перших ескізів, на яких було зображено щось ажурне, поставлене на два колеса. Ну, подумаєш, картинок намалювали - на цьому все часто й закінчується. Але... не закінчилося. 2007 року світло побачили перші виробничі зразки. Очевидно, комусь із ініціативної групи вдалося зацікавити своїм проектом китайських та тайванських інвесторів. У результаті мотоцикл вийшов воістину транснаціональним: він має британську ідеологію, італійський дизайн, тайванські комплектуючі та китайське складання. Ну і, зрозуміло, німецька якість - а як без неї?
Мотоцикли нової та незнайомої нам марки з'явилися в Україні зовсім недавно. Якщо порівнювати їх із французькими булочками, що спечені в передмісті Парижа, то ці байки ще не встигли охолонути. Ну а ми були раді «скуштувати» їх першими.
Наш піддослідний - спортбайк Megelli 250R. І не крутіть носами, власники японських «куль»! Щодо шасі цей байк набагато ближче до спорту, ніж деякі «літри». Спочатку серцем мотоцикла був 125-кубовий тайванський моторчик SYM повітряного охолодження, але тепер його змінила 250 водянка, спроектована Piaggio Group (але вироблена там же - в Тайвані). Двигун знаходиться в потужних обіймах рами, що складається з алюмінієвої литої задньої частини, та сталевої трубчастої передньої. До цієї пишності примикає потужний маятник, що є конструкцією з алюмінієвих трубок. Моноамортизатор і телескопічна передня вилка з діаметром пір'я 38 мм виглядають навіть якось блякло на тлі ажурного «скелета», але функції свої виконують. Коли дизайнери «ліпили» аеродинамічний обвіс, то над робочим столом у них, схоже, висів календар із Ducati 1098R. Подібність простежується в лініях хвоста, своєрідному "погляді" передньої оптики, і у формі нижнього пластику. Мабуть, дизайн - найсильніша і найяскравіша сторона 250R.
Цей мотоцикл навіть візуально легкий. Підійшовши до нього збоку, і взявшись за кермо, я без особливих зусиль підняв передок у повітря. Його суха вага (без акумулятора та рідин) складає всього 128,5 кг. Всі елементи виглядають добре не тільки в сутінках і на відстані, але й поблизу яскравого світла. Стики пластику, елементи кріплення, пульти, ручки, вичавки та інше, виконані майже бездоганно. А бачили б ви штатний набір інструментів! Такому позаздрить навіть топ-байки світових виробників. Однозначно респект! Ось тільки кому: англійцям, італійцям, тайванцям чи китайцям?
Тестовий маршрут розпочинався від метро Лук'янівська і закінчувався на кільцевих дорожніх розв'язках бориспільської траси. Ключ на старт, тисну кнопку запуску… І мій легкий подив починає переходити в повне офігеніє - весь такий спортивний Megelli 250R звучить як квадроцикл! Звук глибокий, що рубає і досить приємний. Якщо щось таке заведеться за спиною, то обертаючись, приховано очікуєш побачити як мінімум ендуро, але аж ніяк не спортбайк. Тільки через одну цю особливість йому буде забезпечено багато уваги «в тусовці».
Посадка відповідно до вигляду - спортивна. Вона передбачає ембріонально-лежаче положення пілота, яке є доречним тільки на треку. При їзді містом доводиться висіти над мотоциклом, спираючись руками на кермо. Це неправильно, адже в такому разі передні кінцівки починають дуже швидко втомлюватися, втрачається точність керування. Було б розумним обхопити колінами бак, і перенести вагу на нього, але... робити це незручно - в ноги врізаються штампування бічного пластику.
Мазнув поглядом повнофункціональну панель приладів з цифровим спідометром і аналоговим тахометром, встромляю першу передачу і стартую в бік Набережного шосе. Поки протискався до першого світлофора, зазначив, що КПП працює дуже непогано. Єдиний помічений мною недолік - складний пошук нейтралі, так і залишився єдиним по відношенню до цього сайту за весь тестовий день. Хоча тут слід зробити поправку на те, що коробка могла не встигнути припрацюватись, адже на момент початку тесту пробіг мотоцикла склав менше 50 км.
Екстремально-спортивна посадка виявилася очікувано незручною у місті. Схоже, навіть тумблери на кермі встановлювалися з розрахунку те, що пілот лежатиме на баку. Наприклад, щоб без натуги вмикати-вимикати покажчики поворотів, потрібно або зігнутися, або мати на лівому великому пальці додатковий суглоб. Гарний і читабельний тахометр під час їзди працював дуже дивно - стрілка то рухалася за шкалою з кроком 500 об/хв, то зовсім пускалася в дикий танець. Пізніше з'ясувалося, що інші байки цієї серії такою недугою не страждали. Швидше за все, справа була у неправильно закріпленому індукційному датчику. Так, до речі, якщо вже я заговорив про погане, то скажу своє «фе!» і щодо дзеркал. Вони, як і пульти, проектувалися виходячи з лежачого становища пілота, тому під час звичайної міської їзди в них не видно нічого, крім власних ліктів.
Двигун, як для свого обсягу та походження, дуже непоганий. Ця «чверть літра» завдяки короткій першій передачі рівно впевнено тягне вже з самих «низів» і втрачає ентузіазм, лише коли стрілка тахометра починає підходити до червоної зони. Байк не демонструє чумової динаміки прискорення, і асфальт під заднім колесом складки не згортає. Та й навіщо? Для цього існують інші мотоцикли, потужності та ціни.
Схоже, недарма цей мотоцикл ганяли в хвіст і гриву заводські пілоти - керованість вийшла практично еталонною. Megelli 250R повністю віддається під владу пілота, слухаючись кожного його руху. Чихнув - і вже їдеш в інший бік. Вважаю, причина тому - невелика маса байка, бо «розковбаса» - непрямого індикатора екстремальної кермової геометрії, не спостерігалося протягом усього тесту. Якщо заплющити очі на незручну в місті посадку, цей мотоцикл дуже вдалий для прошивання буденного трафіку. Посудіть самі: він легкий, компактний, чуйний та динамічний. Великий виворот керма і коротка база дозволяють пролазити там, де миттєво загрузне «літр». Щоправда, тут сплив один «косяк». При повному вивороті керма наліво, кнопка відключення покажчиків повороту упирається в бічну накладку на баку, а пальці райдера, що лежать на важелі гальма, притискаються краєм лобового пластику. У принципі, це за 15 хвилин усувається наварюванням обмежувача, але все ж таки неприємно - невже заводські тестери цього не помітили?
Під час попереднього огляду я приділив належну увагу гальмам. Попереду стоїть двопоршневий супорт, який працює в парі з 300-мм хвилястим гальмівним диском та армованим шлангом. Ззаду, зрозуміло, простий комплект - 240-мм диск і однопоршневий супорт. Спочатку у мене виникли сумніви, як такий набір облягатиме більш ніж 200-кілограмовий екіпаж зі швидкості 150 км/год. Поки гальмівні колодки не притерлися, все було цілком очікувано - інформативно, але не ефективно. А ось потім система почала демонструвати незвичайну продуктивність - легкого дотику до одного тільки правого важеля стало вистачати, щоб байк починав помітно втрачати швидкість.
Ось і найдальша точка маршруту - кільцеві розв'язки. Нарізуючи петлі гарним асфальтом, я поступово почав розуміти, навіщо створювався цей мотоцикл. Гоночна траса - ось його найприродніше місце існування. Megelli 250R - чудовий трековий байк початкового рівня. Коли я пригнувся до бака, всі пульти та ручки миттєво стали на свої місця, з'явився гарний огляд у дзеркалах. Жорстке шасі з точністю бритв «різало» траєкторії, а штатні калібрування підвіски здалися мені дуже вдалими для таких умов експлуатації. Мотоцикл не розгойдувало, а колеса чітко дотримувалися пологих «форм рельєфу», постійно перебуваючи в контакті з асфальтом. Щоправда, при наїзді більш помітні нерівності, відчувався легкий знесення - підвіска не встигала їх відпрацьовувати. Те саме спостерігалося при гальмуванні на хвилястому асфальті. Оскільки передня вилка нерегульована, і розпустити гідравліку на відбій не можна, то я б порадив залити масло якомога рідше.
Завдяки компактності мотоцикла, з нього дуже зручно звисати у повороті. Причому таке становище абсолютно не напружує пілота. Прискорюватися в нахилі можна без остраху зловити хайсайд - за це завдяки рівній силовій характеристиці мотора і надмірно довгохідній ручці газу. Щоб повністю відкрити дросель, потрібно зробити стандартний рух правою рукою, потім перехопити газ, і довернути інші півручки. Вважаю, таким чином, виробник підстрахував гонщиків-початківців.
Повний позитивних думок, гальмую після прямика і входжу в лівий поворот. Раптом з-під мотоцикла лунає звук металу, що стирається об асфальт… Що за чорт? Адже до підніжки ще далеко! Зупинившись, я помітив те, що пропустив раніше - бічна підставка надто сильно випирає вбік, і чіпляється за асфальт у далеко не екстремальних нахилах. Забігаючи вперед, скажу, що вже через пару днів після тесту офіційний імпортер Megelli подбала про те, щоб на всіх 250R упори підставок були вкорочені на 8-10 мм. Подібна оперативність викликає повагу, але мені стає абсолютно незрозумілою, куди дивилися заводські тестери, коли байк тільки-но запускався в серію?
На зворотному шляху я знайшов відповідь на найактуальніше запитання - «скока пре?». Виявилося, що Megelli 250R досить швидко сягає 120 км/год, впевнено розганяється до 130, підкрадається до 140, і в результаті демонструє пілоту число "150" на цифровому спідометрі. Для "чверті літра" це дуже гідний показник!
Отже, поступово вималювалася загальна картина. Комусь може здатися, що я надто сильно чіпляюся до мотоцикла. Але ж прислів'я «б'є - значить, любить» ще ніхто не скасовував... Я щиро радий, що тайвансько-китайський (дивитимемося фактами в обличчя) мотоцикл вперше вторгся на територію «малокубатурного спорту». Територію, міцно зайняту японцями та італійцями. Тобто гра пішла всерйоз? А якщо так, то й попит - по-дорослому. Якщо врахувати, що Megelli 250R - одна з перших проб молодої компанії, то доводиться визнати, що це дуже вдала проба! Адже достатньо буде перепакувати вилку, поставити короткохідну ручку газу, взути колеса в гоночні сліки, і сира модель перетвориться на відмінний байк тренувального початкового рівня. Для того, щоб отримувати задоволення і відточувати свої навички на треку, зовсім не потрібні великі потужності та космічні швидкості. А якщо хтось ткне пальцем у ту ж саму Aprilia RS125 або RS250, то я тим же жестом вкажу на цінник Megelli 250R. Крити нема чим, правда?