Що це за звір

Фраза «індійський мотоцикл» для багатьох досі звучить дикувато і не викликає довіри. Давайте спочатку розберемося з цим феноменом, а потім продовжимо про сам апарат.

Отже, компанія Bajaj - не тільки одна з найбільших в Індії, але і входить до трійки (!) Найбільших виробників мотоциклів у світі! На чотирьох заводах компанії випускається близько півтора мільйона одиниць мототехніки на рік. З чотирьох конвеєрів заводу в Пуні сходить понад тисячу мотоциклів на день. За два дні завод виготовляє мотоциклів більше, ніж у нашій країні купують за рік! І це далеко не тільки ті самі баджаджі, але ще й вся малокубатурна лінійка КТМ - Duke і RC від 125 до 390 кубів. Ви думали, що у вас є австрійський КТМ? Ха! Мотоцикл, про який йтиметься нижче, і той самий «рудий» австріяк збираються на одній і тій же конвеєрній лінії одними й тими ж руками! А крім того, на заводі в Пуні виробляють ще й мотоцикли Kawasaki, призначені для внутрішнього ринку. Так що з якістю виготовлення, складання та всього іншого тут повний порядок - не гірше, ніж у більш «розрекламованих» індустріальних країнах. Завод компанії Bajaj

До речі, про Kawasaki - саме з нього і почнеться наша історія. Як відомо, стиль мотоциклів з великою кількістю хрому, довгими вилками, рогатими кермами та товстими задніми колесами придумали американські ветерани після другої світової. З поправкою на американські особливості - дешевий бензин, величезний кілометраж прямих та просторих доріг та любов до всього величезного. Так з'явилися кастоми та круїзери Harley-Davidson та Indian.

Трохи пізніше, оговтавшись від шоку війни, і Японія почала піднімати свою індустрію методом акуратного копіювання всього «вдалого» у світовій практиці з подальшим переінакшуванням на свій лад. Зрозуміло, американські мотоцикли до цієї категорії потрапили. Ось тільки мотори «за півтора літра» економним японцям не надто сподобалися, та й взагалі, інший національний колорит поступово призвів до того, що у японців фактично реалізувався «вигаданий заново» круїзер.

Наші теж намагалися винайти «круїзер», але далі пари дуже убогих промислових зразків та незліченного гаражного тюнінгу справа не пішла. Може воно і на краще, але зараз не про нас йдеться.

Індія дуже сильна своїми мотоциклетними традиціями. Тут мотоцикл - не спосіб самовираження чи хобі, а щоденний транспорт. Щільність трафіку на вулицях індійських міст прагне одиниці, а швидкість рідко коли перевищує 80 км/год. Тому ідеальним індійським мотоциклом вважається легкий апарат з одноциліндровим мотором: важкий «мотик» незручно повертати в щільному повільному потоці, великий об'єм не потрібен через відсутність потреби в динаміці як такій, а ось економія палива - першочергова справа. Тому переважний відсоток індійського мотопарку - це мотоцикли від 100 до 200 «кубів».

Але прекрасне не чуже нікому, тим більше жителям стародавньої країни - колисці цивілізації, тому, крім нудних, як придорожній пил, «просто мотоциклів», компанія Bajaj розпочала випуск справжнього чопера - Avenger 220.

До чого тут Kawasaki? - Може виникнути питання. Однак лише у тих, хто погано знайомий із японським секонд-хендом! Індійські мотобудівники вирішили, що вже вистачить "винаходити" своє бачення круїзера - американці і японці вже зробили це двічі, тому вони просто скористалися старою дружбою з Kawasaki і запозичили у них знятий з виробництва в 2010 Kawasaki Eliminator раніше вироблений на заводі Baja. На сьогодні Kawasaki в деяких країнах азії продає спільно розроблений з Bajaj мотоцикл як Kawasaki Avenger 220

Таким чином, перед нами мотоцикл, натхненний Америкою, розроблений Японією та доопрацьований Індією. Американсько-Японсько-Індійський

З дизайном, ергономікою та навіть конструкцією ходової частини прототипу індуси нічого робити не стали. Хіба що трохи освіжили кольори та підігнали мотоцикл із минулого століття під сучасні вимоги безпеки. Не поскупилися і на стайлінг - мотоцикл можна купити у двох варіантах - класичному, зі спицьованими колесами, великою кількістю хрому та лаку, і у вигляді «дрегстера», з низьким кермом, матовим забарвленням та литими колісними дисками. Тим не менш, обидва мотоцикли ідентичні за ТТХ.

Спереду встановлено дискове гальмо індійського заводу Brembo - «Bybre», до речі, ці ж механізми стоять і на всіх КТМ індійської збірки. А ось ззаду - «привіт з минулого»: барабанне гальмо з механічним приводом. Але не забуваємо про любов індусів до економії та про потужність двигуна: офіційно тут лише 19 сил. Переднє гальмо дуже чіпок і прогнозуємо (все ж таки Brembo, не аби що), а для гальмування цілком вистачає і заднього барабана - чай, не спортбайк.

До ергономіки місця водія причепитися неможливо, як неможливо це зробити до більшості «японців». Все вивірено та «вилизано» до ідеалу за десятки років удосконалення. Причому, навіть роблячи знижку те що, що це малокубатурний апарат, який японці робили «для своїх», невисоких покупців, тут за кермом комфортно навіть мені зі зростанням під 190. Звичайно, це не «Голда», але коліна ні в що не впираються, і не доводиться складатися в три смерті. А ось тим, для кого висота по сідлу - вирішальний фактор у виборі мотоцикла, цей варіант може стати одним із небагатьох. Висота по сідлу тут - 710 мм, а невелика вага та ширина роблять його дуже привабливим, наприклад, для панянок, які тільки освоюють двоколісну техніку.

Тяжкий одноциліндровий мотор басовито фирчить на неодружених, та й на максимальних оборотах не зривається на високі ноти. До речі, після цього тесту, який, до речі, проходив в Індії, я сміливо можу запевнити всіх аматорів лаяти двигуни повітряного охолодження. Хлопці, навіть в індійських пробках на сорокоградусній спеці ці мотори не перегріваються, а вже в наших широтах навколополярних це зробити неможливо, навіть якщо захотіти.

Нашими дорогами?

Гаразд, гаразд! Я вже зізнався, що ганяв на Авенджері індійськими дорогами, причому навіть не загального користування, а заводським полігоном. Проте прикидати цей мотоцикл треба саме до наших доріг. І я можу сказати, що тут він «пропишеться» дуже міцно та всерйоз.

Вдруге я сів за кермо мотоцикла з літерою «B» на баку і знову отримав задоволення від того, що піді мною не набір запчастин, зібраний докупи за принципом «тут різьблення збіглося», чим грішать майже всі вироби з південно-східної Азії, а повноцінний мотоцикл. А чого ще чекати від японської розробки, хай і доволі старої? Підвіска апарату по-чопперному м'яка і комфортна, підніжки, як і водиться цьому класу мотоцикла з характерною геометрією, чіпляють за асфальт в поворотах помітно раніше, ніж вичерпуються зчіпні запаси покришок, а гальма мають неабиякий запас за потужністю і прозорі для пілота. Навіть задній "барабан".

Мотор впевнено щастить уперед, до нових пригод - нехай не швидко, але свої законні 130 км/год він видає. Чи часто доводиться їздити швидше? Ні, я не кажу зараз про тих хлопців, яким менше літра - не мотор, а менше 160 коней взагалі в природі не існує. Все ж таки за «кубатурним» фактором Росія набагато більше повернена обличчям на схід, ніж на захід - мотоциклів, з моторами до 500 «кубів» у нас продається в рази більше, ніж більше кубатурних. І для багатьох мотоциклістів «двушка» - це не двісті кілометрів за годину, а витрата на сотню. Звичайно, Avenger вживає трохи більше бензину на сотню пробігу, але близько до того.

Те, що «японці» з дев'яностих - найневбивніша у світі техніка, нікому доводити вже не треба. Так що з надійністю Авенджера теж все буде гаразд, а це означає, що після сезону-двох мотоцикл не сильно втратить ціну. Це не «китаєць», зібраний із пластиліну та алюмінієвої фольги, через два роки придатний хіба що у переплавку на пивні банки. На індійських дорогах я бачив Баджадж із пробігом 87 000 км. Його власник сказав, що мотоциклу виповнилося десять років, і в двигун він не лазив жодного разу. Тільки планові ТО (в індійському розумінні це, зрозуміло, не офіційний дилер і чистота ремзони, а «іноді поміняти олію прямо посеред вулиці» - гаражами індуси якось не користуються). Одне слово, феноменальна надійність.

Чи це не те, що потрібно від недорогого мотоцикла? Помножимо це на специфіку нашого руху. Малокубатурна техніка здебільшого - це або навчальні апарати на перші один-два сезони для молоді, або невибагливий апарат на багато років для старшого покоління. І тим і іншим Avenger буде доречним. Особливо враховуючи співвідношення ціни та якості.

ВАМ НУЖЕН BAJAJ AVENGER 220, ЯКЩО:

  • Ви лише отримали права категорії «А»,
  • Пункт 1, плюс у вас є «косуха» та «козаки»;
  • Див. пункти 1 і 2, плюс ви хочете багато їздити і мало лагодити.

ВАМ НЕ ПОТРІБНИЙ BAJAJ AVENGER 220, ЯКЩО:

  • Ви сноб і вважаєте, що круїзер менше півтора літрів - це смішно;
  • Ви досі вважаєте, що краще за 25-річний «японець», ніж новий «неяпонець».

Двигун
Тип двигуна:
1 циліндр, 4 такти 
Робочий об'єм, см3:
220 см³
Охолодження:
олійне
Паливна система:
карбюратор
Макс. потужність:
21,0 к.с. / 8500 об./хв
Макс. крутний момент:
19,2 Нм/7000 про. /хв
Запуск:
електростартер 
Підвіска
Передня підвіска:
телескопічна вилка
Хід передньої підвіски:
140 мм
Задня підвіска: 
2 амортизатори, гідравлічні
Хід задньої підвіски:
90 мм
Гальмівна система
Переднє гальмо:
дисковий, φ260 мм 
Задні гальма:
барабанний, φ130 мм 
Шини
Передні шини:
90 / 90 - 17R
Задні шини:
130 / 90 - 15R
Розміри / Місткість
Колісна база:
1475 мм
Дорожній просвіт
169 мм
Суха вага:
154,5 кг
Довжина/Ширина/Висота:
2195 х 750 х 1130 мм
Місткість паливного бака:
14 л + 3,4 (резерв)
Макс. швидкість:
130 км/год 
Кольори:
чорний мат, зелений мат, 


Группа в фейсбук

www.facebook.com/AvengerUnitedOfficial/